Диференційний зміст навчання дітей із затримкою психічного розвитку

Диференційний зміст навчання дітей із затримкою психічного розвитку

Корекція навчальної діяльності та розвитку дітей, насамперед, має відбуватися на уроці, який є основною формою навчання. Різні труднощі дитини в навчанні негативно позначаються на її здатності працювати разом з класом. Через те вона більшою чи меншою мірою потребує індивідуалізації навчального процесу.

Діти, які направлені до класу інтенсивної педагогічної корекції, мають не тільки різні труднощі у навчання, але і педагогічну та мікросоціальну запущеність. Вони мають ряд специфічних особливостей. Так, наприклад, в одних дітей максимальне напруження уваги та найбільш висока працездатність виникає на початку виконання завдання та знижується по мірі продовження роботи; у других, навпаки, зосередження уваги настає лише після довготривалого пояснення та «входження» у завдання; в третіх відмічається нерівномірна працездатність протягом всього часу виконання завдання. Деякі діти стають зав’ялими та пасивними: лягають на парту, бездумно дивляться у вікно, тихесенько сидять, але не працюють. У інших, навпаки, з’являється підвищена емоційність, образливість, іноді агресивність. Учні відчувають труднощі в процесі сприйняття, не сприймають достатньо повно поданий їм навчальний матеріал.

Як подолати ці труднощі? Яким чином процес навчання для учнів зробити не тільки цікавим, але й насиченим?

Усе це вимагає диференційного підходу у навчальному процесі. Корекційна спрямованість навчально-виховного процесу полягає в подальшому розвитку навчально-пізнавальної діяльності дітей з опорою на їхні реальні інтелектуальні можливості й забезпечення успішності уміння, а на цій основі – формування позитивного ставлення до навчання, здобуття професії, усвідомлення реальних життєвих перспектив, готовності до повноцінного входження в суспільне життя, тобто формування життєвої компетентності особистості.

Розв’язання цієї задачі тісно пов'язано з реалізацією диференційного та індивідуального підходу до учнів.

Метою диференціації та індивідуалізації є:

• підвищення загального, сенсорного та розумового розвитку;

• розвиток пізнавальних процесів дитини;

• формування соціальної значимості ( «Я можу..», «Я це подолаю…»);

• м’яке «входження» та розуміння важких тем навчальної програми.

Диференційований зміст навчального процесу повинен визначатися особливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів із затримкою психічного розвитку, а саме:

• загальним розумовим розвитком;

• рівнем знань та уявлень про навколишній світ;

• рівнем розвитку пізнавальних процесів;

• рівнем пізнавальної мотивації;

• сформованістю внутрішнього плану дій;

• рівнем працездатності;

• особливостями темпераменту та характеру.

Враховуючи рівень всіх можливостей, вчитель може застосовувати на заняттях різні прийоми організації діяльності дітей:

• за ступенем складності;

• за ступенем самостійності (за мірою допомоги вчителя);

• за обсягом.

Застосування диференційованих завдань передбачає утворення в класі тимчасових навчальних груп.

Склад сформованих груп змінюється впродовж навчання.

Диференціація порушень дозволяє всередині цієї групи виділити:

• Група довіри (А) -  Діти, які засвоюють матеріал повільно, але здатні, в основному, відтворити засвоєне, мають середній рівень працездатності, можуть іноді використовувати свої знання в частково змінених ситуаціях. Для них вчителем розробляються завдання репродуктивно - продуктивного характеру

• Група контролю (Б) -  Діти, які засвоюють матеріал досить повільно, але здатні здебільшого відтворити засвоєне. Для них пропонуються завдання репродуктивного характеру з мінімальною допомогою вчителя;

• Група особливого контролю (В) -  Діти, які дуже повільно й поверхово засвоюють зміст навчального матеріалу. Їм пропонуються невеликі за обсягом завдання репродуктивного характеру, які містять зразки для того чи іншого виду роботи, додаткові пояснення, описи алгоритмів виконання завдання, допоміжні схеми, малюнки тощо.

В умовах індивідуальної роботи, коли інтелектуальне завдання, що ставиться перед дитиною, можна спрощувати до рівня зони найближчого розвитку, вона починає досить успішно використовувати допомогу й просуватися в розвитку.

Позитивна стимуляція похвалою, підбадьоренням і досягнення успіху виразно підвищує активність дітей, дає змогу успішно реалізувати наявні знання і вміння.

Диференційований підхід до процесу навчання - це найважливіша умова успіху роботи з дітьми в класі інтенсивної педагогічної корекції.