Характеристики особливостей пізнавальної діяльності дітей з розумовою відсталістю та корекційні прийоми

Характеристики особливостей пізнавальної діяльності дітей з розумовою відсталістю та корекційні прийоми

Короткі характеристики особливостей  пізнавальної діяльності	Корекційні прийоми
Сприймання
-     звужений обсяг; -     фрагментарність; -     сповільненість; -     пасивний характер; -     дифузність, недиференційованість; -     порушення системності, хаотичність; -     вплив недорозвитку уваги, зокрема, відволікання; -     відсутність зв’язку з уявленням, мисленням	-поділ складного матеріалу на частини; -збільшення часу на сприймання та усвідомлення інструкції; -уповільненість темпу викладу матеріалу; -використання наочності з небагатьма об’єктами, особливо другорядними; -активізація знань дітей з метою використання їх власного досвіду; -     забезпечення керівництва кожною перцептивною дією учнів (перцепція – сприйняття) – це процеси відображення предметів або явищ при їх безпосередній дії на органи чуття); -     зменшення кількості додаткових подразників; -     навчання чіткому визначенню мети сприймання, плануванню його, контролю за дотриманням плану; -     привчати аналізувати результати сприйнятого; -     порівняння сприйнятого із зразком; -     задіяння максимально можливої кількості аналізаторів
Увага
-     низький рівень розвитку; -     нестійкість мимовільної уваги; -     несформованість довільної уваги; -     залежність продуктивної уваги від характеру установок	-     привчати перевіряти правильність власних дій; -     розвиток контролю за власним мовленням; -     формування навичок самоконтролю; -     привчання порівнювати свої роботи із зразком
Уява
-     недостатня диференційованість уявлень; -     бідність, неточність; -     поверховість; -     швидке забування уявлень та їх зміна, уподібнення	-     підвищення пізнавальної активності та інтересу учнів; -     різноманітність способів викладання; -     повторюваність матеріалу; -     розвиток логічного мислення; -     зв'язок з попереднім досвідом; -     застосування творчих завдань; -     використання засобу порівняння; -     зв'язок з мовленням
Пам'ять
-     звужений обсяг запам’ятовування; -     залежність обсягу запам’ятовування від складності матеріалу (чим складніший матеріал, тим менший обсяг); -     продуктивність мимовільного та довільного запам’ятовування     однаково низька; -     через пасивне ставлення до змін ефективність запам’ятовування знижується; -     віддають перевагу дослівному та механічному заучуванню, тому матеріал швидко забувається і не використовується у досвіді; -     не володіють прийомами довільного запам’ятовування; -     відтворення фрагментарне спотворене, нелогічне; -     труднощі актуалізації засвоєних знань; -     швидко забувають вивчене через недостатньо міцні нервові зв’язки; -     спотворення матеріалу в процесі зберігання; -     недостатня усвідомленість заученого	–    мінімальна кількість нових термінів, понять на одному уроці; -    поділ матеріалу на частини; -    формування пізнавальних інтересів; -     стимулювання вільного викладу матеріалу; -     формування вміння використовувати матеріал у різних життєвих ситуаціях; -     формування додаткових запитань, які активізують розумову діяльність; -      поєднання викладу матеріалу з    поглибленням, уточненням, виправленням помилок, систематизацією, узагальненням; -     використовувати правило: відпочинок сприяє відновленню матеріалу, а повторення призводить до перевтоми; -     повторення у різних формах; -     використання раціональних прийомів запам’ятовування; -     задіювання різних аналізаторів; -     організація закріплення з опорою на наочну, емоційну пам'ять з поступовим переходом до словесно-логічного запам’ятовування -    перед заучуванням: -       встановити логічні зв’язки, залежність між відомим та новим; -        проаналізувати матеріал, виділити основне і встановити між ним взаємозв’язки
Мислення
Загальна характеристика: -     некритичність; -     сповільненість; -     інертність; -     конкретність, ситуативність; -     неусвідомленість; -     нездатність до переносу знань у досвід, нові умови; -     нецілеспрямованість Особливості аналізу та синтезу: -     бідність; -     невміння проникати у сутність явищ; -     ситуативність; -     інертність; -     невпорядкованість, хаотичність; -     невміння з численних ознак виділити головну; -     неволодіння критеріями аналізу; -     невміння бачити спільне; -     невміння встановлювати    причинно-наслідкові зв’язки Особливості процесу порівняння: -     заміна порівняння окремим аналізом об’єктів, що порівнюються; -     чим складніші об’єкти, тим важче вони порівнюються; -     порівнюють лише ті властивості, які сприймаються наочно, а функціональні ознаки не виділяють; -     легше встановлюють відмінності, ніж подібність; -     неволодіння критеріями порівняння; -     хаотичність Особливості процесу класифікації -     відсутність самостійності; -     ситуативність; -     стереотипність Рівень розвитку узагальнень і абстрагувань -     ці процеси є малорозвиненими; -     недорозвинення узагальнюючої функції слова, мовлення в цілому; -     відірваність мовлення від практичних дій; -     погане засвоєння узагальнюючих способів дій; -     труднощі переносу сформованих вмінь і навичок на інші види діяльності	-     доступна форма подачі матеріалу; -     зменшення обсягу матеріалу, спрощення структури знань; -     навчання переносити знання на практику; -     здійснення практичного аналізу; -     аналіз за послідовним планом; -     після аналізу навчання описувати предмет чи об'єкт у цілому; -     поділ складних тем на частини, подачі кожної з них окремо, а потім об’єднання в єдине ціле; -     поступове формування вміння порівнювати, використовувати план, інструкцію, схеми, тощо; -     поступове ускладнення об’єктів порівняння; -     формування вмінь виділяти різні аспекти предметів і явищ; -     при порівнянні двох об’єктів використання третього дещо відмінного; -     при встановленні причинно- наслідкових зв’язків дотримуватись послідовності; -  формування наочно видимих зв’язків і відношень між предметами та явищами; -  надання допомоги у вербалізації емпірично здобутих уявлень про речі і процеси; -  допомога в осмисленні  від конкретного до абстрактного; -      створення умов для подолання розриву між теорією і практикою: формування вмінь орієнтуватись у завданні, аналізувати його, відтворювати та диференціювати знання, переносити їх з однієї ситуації в іншу; -      упровадження в навчальний процес спеціальних прийомів, що стимулюють учнів до використання набутих знань: -       перед застосуванням пригадати теорію; -       іноді спочатку практично засвоювати дії, а потім їх теоретично  обґрунтовувати; -       розчленовувати аналіз завдання; -       навчати користуватися планом; -       стимулювати міркування вголос про способи та послідовність виконання завдань; -     використання спеціальних предметних уроків та екскурсій для безпосереднього сприймання об’єктів і явищ; -     опора на предметно-практичну діяльність і через неї перехід до вербалізації знань; -     використання наочно-практичних методів навчання, поступове стимулювання конкретно-образного мислення і створення умов для розвитку словесно-логічного; -     застосування спеціальних засобів, які полегшують перехід від конкретного до абстрактного: -  поєднання наочності з практичними діями; -  перехід від конкретної наочності до абстрактної; -  використання словесної наочності; -  аналіз об’єктів; -  порівняння об’єктів; -  абстрагування суттєвих ознак від несуттєвих; -   конкретизація висновків, правил шляхом наведення прикладів
Мовлення
-     порушення розуміння зверненого мовлення; -     бідність активного словника; -     недосконалість звуковимови і фонематичних процесів; -     великий розрив між активним і пасивним словниками; -     недосконалість граматичної будови; -     недорозвинення предикативної функції мовлення	-     доступність в оформленні звернених конструкцій; -     дещо уповільнений темп мовлення; -     повторення дітьми питань, інструкцій учителя; -     добір завдань, при виконанні яких учні будуть самостійну вживати нову лексику; -     тісна співпраця з логопедом з метою  закріплення скоригованих мовленнєвих навичок; -     стимулювання до активного мовлення новими реченнями; -     мовлення вчителя має бути образним, чітким, емоційно насиченим
Інтелектуальна працездатність
-     нестійка, мінлива (періоди підвищення чергуються з періодами зниження); -     динаміка змін у кожного учня глибоко специфічна, проте основна тенденція – поступове зниження рівня працездатності, починаючи з середини уроку; -     неспроможність проявити вольові зусилля для подолання труднощів; -     швидка втомлюваність; -     про виконанні цікавої роботи втомлюваність приходить швидше, ніж при виконанні нецікавої, одноманітної; -     залежність від особи і втомлюваності вчителя, методів навчання і способів організації діяльності	-     урахування індивідуальної працездатності дитини відповідно до її діагнозу, здоров’я; -     розвиток і підвищення ролі другої сигнальної системи; -     розвиток емоційно-вольової сфери; -     урізноманітнення методів і прийомів навчання; -     створення таких умов, які стимулюватимуть учнів до активної праці і запобігатимуть виникненню втоми