Особливості дітей класів інтенсивної педагогічної корекції

Особливості дітей класів інтенсивної педагогічної корекції

«Затримка психічного розвитку» - під цим терміном розуміють синдром тимчасового відставання психіки в цілому або окремих її функцій – моторних, мовленнєвих, емоційно-вольових. Цей характер відставання з часом долається, і тим успішніше, чим раніше виявляється причина. Дуже важливо створити необхідні умови корекції, які забезпечують нормальне навчання й виховання дітей цієї категорії.

Характер затримки психічного розвитку обумовлює зміст і глибину порушень структури навчально-пізнавальної діяльності цієї категорії учнів. Т. Д. Ілляшенко виділяє такі типи порушень навчально-пізнавальної діяльності дітей із затримкою психічного розвитку:

• порушення, пов'язані з дефіцитним розвитком функції регуляції навчально-пізнавальної діяльності при первинно збереженому інтелектуальному розвитку дитини та достатній научуваності (це насамперед, стани дефіциту з гіпер- чи гіпоактивністю, недорозвиненістю мотиваційної та емоційно-вольової сфер, розлади працездатності різного походження);

• порушення, пов'язані з недостатнім інтелектуальним розвитком дітей при порівняно збереженому рівні їх научуваності, яка може бути реалізованою в умовах спеціально організованого навчання;

• порушення навчально-пізнавальної діяльності, пов'язані з недостатнім інтелектуальним розвитком, зумовленим зниженою научуваністю (виявляється в особливій ригідності, негнучкості мислення, а також труднощами в оперуванні наявним досвідом).

Деякі вчені виділяють такі види затримки психічного розвитку (ЗПР):

№ з/п	Вид ЗПР	Ознаки	Причини виникнення
1.	Конституційного походження	Фізичний розвиток відстає від норми на 1-3 роки. Емоційна сфера цих дітей знаходиться на більш ранній ступені розвитку: жвава міміка, активна жестикуляція, швидкі, метушливі рухи, капризність, швидка втомлюваність	Алкоголізм батьків, їх ранній або пізній вік, рахіт, тривалі кишкові розлади, порушення обміну речовин, діатез на перших роках життя.
2.	Соматичного походження	Відставання як в емоційній сфері, так і в інтелектуальному розвитку на 1-2 роки при збереженні інтелекту. Боязливість, невпевненість у своїх силах, тривожність.	Хронічні захворювання – порок серця, діабет, захворювання нирок, енурез, бронхіт і т. д.
3.	Психогенного характеру	А) Пасивність до всього і всіх, повна бездіяльність, відсутність інтересу до ігор;з’являється активність, але вона обмежується внутрішнім світом дитини; тримається якомога далі від дітей: на будь-яке прохання – категорична відповідь – «Не вмію», «Не хочу»; впертість, негативізм. Б)Нестійкість поведінки з афективними реакціями. В)Неспроможність до вольового зусилля; відсутність ініціативи. Г)Невпевненість у своїх силах. Ґ)Важко дається спілкування і навчання на новій мові. Д)Низький рівень розвитку мовлення, невпевненість. Несприятливі соціальні умови життя і виховання дитини.	А)Психічна травма, викликана сваркою батьків, розлученням, різкий переляк, сильне горе тощо. Б)Безнаглядність. В)Надмірна опіка дорослих, неспроможність до вольового зусилля. Г)Авторитарний стиль виховання у сім’ї. Ґ)Іншомовне середовище (переїзд з іншої країни). Д)Тривале перебування дитини без повноцінного спілкування  (у лікувальних закладах, пристарілі батьки, якщо в сім’ї є друга дитина)
4.	Церебрально – органічного генезіса	Дуже близька до олігофренії. У таких дітей ігрові інтереси переважають над навчальними. У грі поведінка одноманітна, спостерігається слабкість уяви, відсутня творчість.» Групи за фоном настрою: 1–ейфоричний настрій, імпульсивність і  психомоторна розгальмованість, надмірна балакучість; 2 – поганий настрій, боязливість, страх.	Внаслідок патології вагітності і пологів, інтоксикації, травм нервової системи.

Виявлені деякі особливості труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.

Мова і мовлення

Діти мають бідний словниковий запас, граматичні конструкції носять примітивний характер, велика кількість помилок синтактичного плану (злиття кількох слів, невміння визначати межі речень).

У дітей із ЗПР визивають труднощі звуковий аналіз слів, пропуски голосних й приголосних у середині та в кінці слів, складів, цілих слів, присутні змішування: «буква-звук», «склад-слово», «склад-буква», «склад-слово-речення», є характерним низький фонематичний слух.

Взагалі усне мовлення дітей не має грубих порушень. Недоліки виявляються у нечіткій вимові звуків у потоці мовлення і загальній в’ялості артикуляції. Деякі діти нечітко вимовляють шиплячі й свистячі, дзвінкі й глухі, тверді й м’які звуки.

Темп читання у дітей із ЗПР дуже повільний, відстає від норми на 15-20 слів на хвилину. Багато робиться помилок: заміни, пропуски і перестановки букв, складів, ковтання закінчень, змішування граматичних форм. Читання монотонне, інтонаційно недиференційоване.

При перевірці графічних навичок простежується своєрідна каліграфія: недотримання рядка, елементи букв непробійні: розтягнуті або зменшені. Письмові роботи виконані неохайно, з великою кількістю виправлень.

Математика

Особлива трудність дітей із ЗПР – це засвоєння математики. Ці труднощі виникають з причини низького рівня пізнавальних процесів, таких як: увага, логіка, орієнтування у просторі та ін. Тому виникають порушення розуміння структури чисел, лівого та правого боку, складність у цифрових операціях при переході через десяток. Діти важко диференціюють геометричні фігури, відчувають труднощі при співвіднесенні їх з реальним предметом, в основі якого знаходяться.

Труднощі, з якими зустрічаються діти із затримкою психічного розвитку під час розв'язування задач:

• ознайомлення зі змістом задачі;

• перетворення простої задачі на скадну;

• аналіз задачі;

• пошук способу розв'язання (неправильний вибір арифметичної дії);

• розв'язання задачі;

• помилки в обрахунках;

• відповідь та перевірка розв'язання задачі.

Роль психолого-педагогічної діагностики та аналітики в системі роботи з учнями із затримкою психічного розвитку

Для забезпечення ефективної діяльності вчителя важливе значення має застосування психолого-педагогічної діагностики у дітей із затримкою психічного розвитку. Дуже важливо знати конкретний зміст порушень навчально-пізнавальної діяльності учнів, диференціації за особливостями труднощів. Основна психолого-педагогічна діагностика проводиться шляхом психолого-медико-педагогічних консультацій, протягом яких встановлюється діагноз, а діти направляються та розподіляються у спеціальні заклади відповідно до особливостей їх відхилень. Коли дитина приходить до школи, то потребує ретельної діагностики як психолога, логопеда, так і педагога. Вчитель повинен виявити здібності дитини до шкільного навчання, соціальний статус сім'ї дитини. Психолог діагностуватиме причини непідготовленості, психологічні механізми, що її зумовлюють. Логопед виявляє мовленнєві порушення кожного учня, якщо такі існують.

Характерні особливості відставання дітей в інтелектуальному розвитку виявляється під час розв'язання ними пізнавальних завдань різного змісту на доступному для цього віку матеріалі. Такими є завдання на порівняння, групування, узагальнення предметів або їх зображень. Дещо складнішими є завдання на словесному матеріалі, коли дитину просять назвати, наприклад, квіти, які вона знає, дерева, овочі й, навпаки – назвати одним словом перелік чотирьох-п'яти назв конкретних квітів, дерев, овочів. Так виявляється, які поняття знає дитина, як багато предметів об'єднує цим поняттям, чи вміє пояснити, чому саме вони входять у групу з тією чи іншою назвою. За недостатнім оволодінням загальновживаними поняттями стоїть несформованість розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення.

Затримка психічного розвитку в дітей найчастіше виявляється в період вступу до школи та початку навчання. Звичайно, це ніяк не означає, що раніше вади розвитку не були помітними. Як правило, діти із затримкою психічного розвитку помітно відстають від своїх ровесників.

Психічна структура учнів цієї групи характеризується такими ознаками                         (за А. Седеревічене):

• негрубим порушенням інтелектуальної та емоційно-вольової сфер;

• зниженим рівнем пізнавальної активності, працездатності, темпу психічної діяльності;

• сповільненим протіканням пізнавальних (насамперед, пам'яті, уваги) та сенсомоторних процесів.

Вчителю важливо з’ясувати причини виникнення цієї патології. Ними можуть бути: соматичні захворювання; довготривалий негативний вплив соціального оточення; органічна недостатність нервової системи

Характер затримки психічного розвитку зумовлює зміст і глибину порушень структури навчально-пізнавальної діяльності цієї категорії учнів. Для здійснення подальшої корекційної роботи важливим компонентом є аналітичний матеріал, який вчитель поступово збирає після кожної діагностики, результатів навчально-виховної роботи, де можливо простежити результати та досягнення кожної дитини.

В організації процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками важливе значення має вивчення його результативності. Інформація про стан засвоєння навчального матеріалу класом в цілому та окремими учнями допомагає вчителю правильно добирати методи навчання і повніше здійснювати індивідуальний підхід.