Діти з ЗПР – розвиток, особливості, навчання, характеристика

Діти з ЗПР (затримкою психічного розвитку) входять в особливу змішану по мірі психофізіологічного розвитку групу осіб. Затримку психічного розвитку психіатри відносять до класу маловиражених відхилень психічного розвитку. ЗПР сьогодні вважається поширеним видом психічних патологій у ранньому віці. Про наявність загальмованості розвитку психічних процесів говорити слід виключно за умови, що індивід ще не вийшов за межі молодшого шкільного періоду. У випадках, коли симптоми ЗПР спостерігаються на фазі старшого шкільного періоду, вже слід говорити про олігофренії або інфантилізмі. Відхилення, виражене у затримці психічного формування, займає позицію між анормальним розвитком і нормою.

Що таке ЗПР? Індивід з ЗПР не характеризується наявністю серйозних порушень у формуванні процесів психіки, таких як олігофренія або первинне недорозвинення рухової або зорової системи. Основні труднощі, пережиті ними, мають зв’язок, звичайно, з аномаліями соціальної адаптації та навчальною діяльністю. Внаслідок уповільнення утворення окремих психічних функцій і спостерігаються дані складності у дітей.

Розвиток дітей із ЗПР

Приблизно 50% невстигаючих дітей-школярів складають діти, які мають в анамнезі діагноз ЗПР.

Особливості розвитку дітей з ЗПР ведуть їх до шкільної неуспішності. Саме тому для навчання таких дітей створюються спеціалізовані навчальні заклади-школи і особливі класи вирівнювання або корекційно-розвивального напрямку класи.

Особливості дітей з ЗПР частіше виявляються після початку навчання в дошкільній організації або школі. Вона характеризується уповільненою швидкістю розвитку деяких процесів психіки, незрілістю особистості, неважкими розладами когнітивної сфери.

ЗПР у дітей відрізняється стійкою інтелектуальною недостатністю легкого ступеня і оборотністю розвитку з неяскраво вираженою спрямованістю до компенсації, можливого тільки в обставинах спеціалізованого навчання і грамотного виховання. Внаслідок порушень протягом досить тривалого періоду у дітей спостерігається незрілість нервової системи, функціонального характеру. Це, в свою чергу, виражається в слабкості таких процесів психіки, як збудження і гальмування, труднощі утворення складних зв’язків.

Більшість функцій психіки (наприклад, просторові уявлення, когнітивні процеси та ін) характеризується непростим комплексним будовою і базуються на узгодженості дій декількох функціональних систем. Внаслідок цього формування подібного роду дій у дітей з ЗПР сповільнено і посувається інакше, якщо порівнювати з нормально розвиваються. В результаті чого відповідні функції психіки формуються не таким чином, як у здорових малюків.

Комплекс заходів і програма для дітей з ЗПР, сконцентрована на розвитку і спрямована на вироблення розумових здібностей дітей, що мають в анамнезі затримку розвитку психіки, підтримку навчального процесу в школі. Сучасна практика виховання та спеціалізованого навчання малюків з ЗПР надає можливість отримання позитивного прогнозу в засвоєнні дітьми навчальної програми загальноосвітнього установи при належній організації методичної і психолого-педагогічної роботи.

Розумовий розвиток дітей із ЗПР базується на сприяння їм в оволодінні власною розумовою діяльністю, її основними структурними елементами (наприклад, регуляционным або мотиваційно-орієнтовним). Загальна спрямованість роботи з малюками зводиться спочатку до групової діяльності, в якій ініціатива їх організації належить вчителю, що переходить до дій індивідуальним, де ініціатива належить дитині; зводиться до постановки цілі педагогом і створення їм настрою для реалізації.

Робота з дітьми із ЗПР спрямована на освіту навички колективної постановки цілей, а потім – навички вироблення індивідуального цілепокладання з відповідним емоційним настроєм до даного процесу, практичної діяльності та її плодам. Спочатку робота дітей оцінюється безпосередньо педагогом. Завданням учителів є вироблення навички колективного оцінювання, а потім і індивідуального самооцінювання.

Різноманітний працю дітей, посильного характеру, різні маніпуляції з природною матерією забезпечують суттєві можливості для систематизації, поглиблення й розширення дитячих знань про близькому оточенні, вироблення загальних уявлень і звичайних життєвих понять.

Розумова діяльність з дітьми з ЗПР формується на фундаменті з практичних дій. Великий акцент робиться на підборі рухливих ігор з поступовим їх ускладненням, яке відбувається наступним чином. Спочатку збільшується число правил, потім правила ускладнюються. Спочатку правила виконує кожен член групи, а потім – тільки представник групи.

Також важливим є і творчі заняття для дітей з ЗПР, на яких особливий акцент робиться на продуктивні види мистецтва, наприклад, на ліплення, малювання, аплікацію та ін. Базуючись на практичній діяльності, при цілеспрямованій роботі педагога, швидше можна розвинути розумову діяльність, яка буде ґрунтуватися на загальних уявленнях і міркуваннях словесно-логічного характеру.

Характеристика дітей з ЗПР

Діти, які страждають цим відхиленням, характеризуються низкою неординарних особливостей, які після зарахування в шкільне установа стають більш помітними, так як такі малюки не повністю готові до навчання.

Особливості дітей з ЗПР лежать в несформованість умінь, навичок, брак знань для проходження засвоєння шкільного матеріалу. Такі діти не можуть у відсутності спеціалізованої допомоги оволодівати навичками рахунку, письмом і читанням. Прийняті в шкільних установах норми поведінки їм досить важко дотримуватися. Також такі діти відчувають складнощі у довільній діяльності. Перераховані особливості посилені ослабленим станом нервової системи. Можна виділити типові труднощі, властиві всім дітям, які страждають цією патологією.

Мова дітей із ЗПР формується в цілому з деякою часткою відставання від вікової норми. Малюк з загальмованістю розвитку не може вибудувати короткий переказ зі зв’язаним змістом розповіді або казки. Він може вибудовувати лише окремі і часто аграмматичные пропозиції. Млявість артикуляційного апарату обумовлює недостатність вимови деяких звуків.

Малюки з затримкою формування процесів психіки в клімат навчального класу не вписуються внаслідок власної наївності, несамостійності, прямоті. Вони характеризуються частими конфліктами з однолітками, не сприйняттям і не виконанням шкільних приписів. При цьому вони прекрасно відчувають в ігровій діяльності себе і до неї вдаються, коли існує необхідність втекти від нелегкої навчальної діяльності. Однак гри з жорсткими рамками (сюжетно-рольові ігри) малюкам недоступні і навіть сприяють виникненню у них страху або провокують відмова грати.

Малюк, який страждає ЗПР, відчуває труднощі в організації персональної цілеспрямованої діяльності. Адже він не може усвідомити себе учням і не в змозі зрозуміти мотивацію навчальної діяльності або її мети.

Йдуть від педагога відомості діти з ЗПР сприймають в уповільненому темпі, і подібним чином її переробляють. Для більш повноцінного сприйняття дитині необхідна наочно-практична опора і виражена розгорнутість інструкцій. Недорозвинення словесно-логічного мислення веде до затрати великої кількості часу для освоєння згорнутих розумових операцій.

Діти з ЗПР характеризуються низьким рівнем працездатності, швидкою стомлюваністю. Темп їх працездатності набагато нижче в порівнянні з ровесниками. Внаслідок чого для них навчання у звичайній загальноосвітній школі є недоступним. Навчання в звичайній загальноосвітній школі таких дітей може завдати їм більше шкоди, ніж користі. У звичайному шкільному закладі малюки вперше починають усвідомлювати власну несхожість з ровесниками, неспроможність в якості учня, з’являється невпевненість у власному потенціалі, зароджується страх перед можливим покаранням.

У дітей з ЗПР знижений рівень пізнавальної активності, що виражається в недостатності пытливости і допитливості. Також їм властива імпульсивність, розгальмування, млявість, підвищена рухова активність. У таких малюків спостерігається акцентування уваги на несуттєвих деталях (другорядних), пропуск значущого логічного моменту, порушення порядку передачі подій. Діти з повільним розвитком схильні перескакувати з однієї теми бесіди на іншу.

Діти з ЗПР характеризуються поверхнею розуму. При вивченні нового матеріалу вони зазначають в якості основних моментів перші, кинувшиеся їм в очі деталі, або розташовані на поверхні явища, при цьому вони не намагаються вникнути в суть інформації. Тому їм важко сформувати змістовні узагальнення. Таким школярам притаманні помилки сплутаності понять, формальний підхід у засвоєнні матеріалу. З поверхнею інтелектуальної сфери пов’язана її інертність. Учні насилу оволодівають змістом нових понять і можливими прийомами їх оперування. В ході засвоєння понять школярі схильні до стереотипному їх застосування, насилу можуть відмовитися від звичних операцій з ними, якщо уверяются в їх необґрунтованості. Діти з загальмованістю розвитку, в більшості випадків, уникають розумового напруги. Для них простіше вирішувати завдання звичними методами, навіть якщо вони досить громіздкі. Поряд з цим школярі з цим захворюванням характеризуються нестійкістю розумових процесів. Вони розташовані діяти звичними способами, але будь-який випадковий момент може збити їх з пантелику. Нестійкість розумових процесів виражається також у скруті орієнтування на групу ознак, що утворюють зміст засвоюваного поняття. Учні з цією аномалією відрізняються і слабкою свідомістю власного мислення, іншими словами, розуміння того, яким чином вони вирішують завдання у них слабо виражене.

Мова дітей із ЗПР характеризується своїми вадами, які легко вловимі при звичайному спілкуванні. Внаслідок чого утворюються специфічні труднощі в оволодінні навичками читання і освоєння абетки. Обмежений запас інформації і знань про оточенні, пристрої світу таких дітей пояснюється бідністю вербальних комунікацій і відставанням розвитку когнітивної сфери.

Діти з ЗПР дуже рідко задають питання дорослим. Вони не відрізняються допитливістю. У малюків з уповільненим розвитком психіки знижена потреба в комунікативному взаємодії, як з однолітками, так і з дорослими особами. Більшість з них виявляє підвищену тривожність стосовно значущих дорослих. Новий індивід в їх оточенні викликає значно менше уваги порівняно з новим предметом.

Можна виділити в якості провідних особливостей особистості дітей слабку емоційну стійкість, розлад самоконтролю в діяльності, агресивна поведінка, труднощі пристосування до колективу в ігровому або навчальному процесах, метушливість, невпевненість, мінливість настрою, манерничанье, недостатність диференціації предметів і людей, фамільярність. Всі перераховані якості свідчать про недорозвиненні соціальної зрілості.

Діти з уповільненим формуванням процесів психіки відчувають труднощі при необхідності сконцентруватися для знаходження рішення. Це також пов’язано з недостатністю сформованості емоційно-вольової сфери у них. На уроці такі учні можуть активно працювати не більше 15 хв. По закінченні цього часу настає втома, увагу і активність різко падають, виникають необдумані дії, в їх роботі спостерігається багато помилок і поправлений, часті спалахи роздратування.

Корекційна робота з дітьми ЗПР має свої пріоритетні напрямки. До таких напрямків слід віднести формування емоційної сфери учнів. Багато складності соціальної шкільної адаптації зумовлені незрілістю переживань, неординарністю емоційного контролю над поведінкою.

Поверховість прихильностей і почуттів, швидке перенасичення, легка емоційна збудливість, мінливість настроїв, лабільність, вираження афекту ведуть до труднощів комунікативного взаємодії з дорослими особами і ровесниками. Негативізм, агресія, страх не сприяють сприятливому формування особистості малюка з уповільненим розвитком. Саме тому істотне значення набуває своєчасність корекційної роботи щодо емоційної сфери.

Своєрідність розвитку емоційної сфери може істотно впливати на їх свідомість і поведінку. Дисфункція окремих рівнів емоційної сфери трансформує тип всій її організації, і можуть призводити до утворення різних варіацій соціальної дезадаптації.

Малюкам з уповільненим розвитком притаманне побоювання перед новими, несподіваними враженнями, неминуче з’являються в їх життя внаслідок змін умов навчання. Вони відчувають підвищену потребу в схваленні і уваги. Деякі діти можуть проявляти агресивність при зміні звичних для них умов, деякі – виявляють своєрідну реакцію на покарання (можуть почати розгойдуватися, або співати). Подібна реакція може розцінюватися в якості компенсації надлишкової у травмуючої ситуації. Таким дітям притаманна підвищена чутливість до впливів ритмічного характеру, потреба в таких діях і любов до музики. Малюки із задоволенням відвідують музичні заняття. Вони здатні швидко освоїти різні танцювальні рухи. Внаслідок впливу ритму такі діти швидко заспокоюються, настрій у них стає рівним.

У дітей з ЗПР спостерігаються яскраво виражені труднощі з адаптивним поведінкою, що може проявлятися в різних формах. Обмежені можливості до самообслуговування і навчання соціальним навичкам поряд із серйозними недоліками поведінки є характерними рисами малюків із ЗПР. Хворобливе реагування на критику, обмежений самоконтроль, недоречне поведінка, агресивність, нерідко членоушкодження – все це може спостерігатися. Проблеми з поведінкою обумовлюються ступенем затримки розвитку – чим глибший рівень уповільнення розвитку, тим яскравіше виражено порушення поведінкових реакцій.

Таким чином, патологічний стан, виражене у затримці формування процесів психіки, які можна розглядати в якості полисимптомного типу змін інтенсивності і характеру розвитку дітей, який охоплює різноманітні комбінації розладів і їх симптомів. Незважаючи на це в психічному статусі дітей з ЗПР слід виділити ряд ключових особливостей, представлених нижче.

Незрілістю різних аналізаторних систем і неповноцінністю зорово-просторового орієнтування представлена сенсорно-перцептивна сфера. Розлад психомоторної сфери включає розбалансованість рухової активності, імпульсивність, важкість у засвоєнні рухових навичок, різні порушення координації рухів. Розумова діяльність представлена переважанням найпростіших розумових операцій, зниженням ступеня логічності й абстрактності мислення, складнощами переходу до абстрактно-аналітичним конфігурацій розумової діяльності. У мнемической сфері спостерігається домінування механічного запам’ятовування над абстрактно-логічною пам’яттю, переважання безпосередньої пам’яті над опосередкованим запам’ятовуванням, зниження обсягу пам’яті, істотне зниження мимовільного запам’ятовування. Мовленнєвий розвиток представлено обмеженістю словникового запасу, уповільненням засвоєння граматичної структури, складнощами в оволодінні письмовою мовою, недоліками у вимові. Емоційно-вольова сфера представлена загальною незрілістю, інфантилізмом. Переважання ігрової мотивації, спрямованість до отримання задоволень, непристосованість мотивів та інтересів спостерігаються в мотиваційній сфері. У характерологічної сфері помітно посилення ймовірності виникнення різних акцентуацій характерологічних якостей і психопатоподібних проявів.

Робота з дітьми із ЗПР

Методи впливу і корекційна робота з дітьми ЗПР повинні строго відповідати ключовим позиціям формування в конкретному віковому періоді, спираючись на характерні для даного вікового періоду риси та досягнення.

На першому місці повинна стояти корекційна робота з дітьми із ЗПР, спрямована на виправлення та доразвитие, компенсацію таких процесів психіки та її новоутворень, які на попередньому віковому проміжку почали утворюватися і які являють собою фундамент для розвитку в наступному віковому проміжку.

Корекційно-розвивальної роботи з дітьми з ЗПР слід створювати умови і їх організовуватимуть з метою максимально ефективного розвитку функцій психіки, особливо інтенсивно виробляються в поточному періоді.

Програма для дітей із ЗПР в ідеалі повинна бути цілеспрямована на формування передумов для подальшого успішного розвитку на наступному віковому проміжку, на гармонізацію розвитку особистості малюка на цьому віковому етапі.

При побудові стратегії корекційної роботи, спрямованої на розвиток, не менш важливим буде, як вважав Л. Выгосткий, врахування зони найближчого формування. Під такою зоною розвитку можна розуміти відмінність між ступенем складності поставлених завдань, доступною малюкові при самостійному її вирішенні, і тієї, яку він може досягти за допомогою дорослих осіб або товаришів у групі.

Корекційну роботу з дітьми з ЗПР слід вибудовувати з урахуванням періодів розвитку, які є максимально оптимальними для формування певної якості або психічної функції (сензитивных періодів). Тут потрібно розуміти, що при загальмованості формування процесів психіки сензитивные періоди можуть також зміститися.

Можна відзначити кілька найважливіших напрямків корекційної роботи з хворими дітьми. Перший напрямок має оздоровчий характер. Адже повноцінне формування дітей можливе виключно за умови його фізичної розвиненості і здоров’я. До цього напряму належать також задачі впорядкування життя малюків, тобто створення нормальних умов для їх подальшої оптимальної життєдіяльності, запровадження розумного режиму дня, створення найкращого рухового розпорядку та ін.

Наступним напрямком можна вважати корекційно-компенсаторне вплив за допомогою нейропсихологічних методик. Сучасний рівень розвитку нейропсихології дітей дозволяє досягати значних результатів у роботі корекційного характеру з пізнавальною діяльністю дітей. За допомогою нейропсихологічних методик успішно вирівнюються такі шкільні навички, як читання, лист та рахунок, піддаються корекції різні порушення поведінкової сфери, наприклад, цілеспрямованість або контроль.

Наступний напрям роботи включає в себе формування сенсорно-моторної сфери. Даний напрямок має особливе значення при роботі з учнями, що мають відхилення в сенсорних процесах і дефекти опорно-рухового апарату. Для вироблення творчих здібностей малюків з уповільненим формуванням процесів психіки дуже важлива стимуляція сенсорного розвитку.

Четвертий напрямок являє собою стимуляцію пізнавальних процесів. Найбільш розробленою сьогодні можна вважати систему психологічного впливу та педагогічної допомоги у повноцінному формуванні, вирівнюванні і компенсації дефектів розвитку всіх процесів психіки.

П’ятий напрямок – це робота з емоційними процесами. Підвищення емоційної обізнаності, передбачає здатність розуміти почуття інших індивідів, що виражаються в адекватному прояві та контроль власних емоцій, важливо абсолютно для всіх малюків незалежно від ступеня вираженості патології.

Останнім напрямком буде вироблення видів діяльності, характерних для певної вікової категорії, наприклад, ігрових або продуктивних видів діяльності, навчальної діяльності та комунікативної.

Навчання дітей із ЗПР

До моменту початку навчання у дітей з уповільненим розвитком психічних процесів, звичайно, повністю не сформовані стрижневі розумові операції, такі як аналіз і синтез, узагальнення і порівняння.

Діти з ЗПР не здатні орієнтуватися в поставлених завданнях, не вміють планувати власну діяльність. Якщо їх порівнювати з розумово відсталими дітьми, навчання у них буде на порядок вище, ніж у олігофренів.

Учні із ЗПР набагато краще використовують допомогу, вони здатні переносити продемонстрований спосіб виконання дій на подібні завдання. За умови дотримання педагогами спеціальних вимог до навчання таких дітей, вони здатні вивчити навчальну інформацію значної складності, розраховану на учнів з нормальним розвитком, відповідним їх вікової категорії.

Особливості навчання дітей з ЗПР в значній мірі обумовлені тим, наскільки на підготовчому етапі учні засвоюють навички навчальної діяльності. У підготовчому класі основними завданнями навчання є корекційна робота щодо специфічних дефектів розвитку когнітивної діяльності студентів, їх розумових процесів, компенсування недоліків в азбучних знаннях, підготовка до засвоєння ключових предметів, формування розумової активності в ході засвоєння навчального матеріалу.
У навчанні дітей, страждаючих загальмованістю розвитку процесів психіки, слід ґрунтуватися на завданнях, поставлених вимог програми навчання загальноосвітньою школою, а також враховувати ряд специфічних завдань і корекційну спрямованість, що випливає з особливостей психофізіологічних характеристик школярів зазначеної категорії.

Практика показує, що доцільніше починати попередження можливих труднощів у навчанні та шкільної адаптації дітей ще в умовах дошкільних центрів. З цією метою розроблена специфічна модель дошкільного закладу (ДНЗ) освітньої спрямованості компенсуючого виду для малюків, що характеризуються загальмованістю розвитку процесів психіки. В таких установах корекційна робота представлена: діагностико-консультативним напрямком, лікувально-оздоровчим та корекційно-розвиваючих напрямком. Фахівці-дефектологи або логопеди ведуть корекційно-розвиваючу роботу з дітьми-дошкільниками з участю сім’ї малюків.

Заняття для дітей із ЗПР враховують стан і ступінь розвиненості малюків, внаслідок чого припускають навчання за різними напрямами: ознайомлення з навколишнім середовищем, розвиток функцій мовлення, вироблення правильного звуковимови, знайомство з художньою літературою, навчання ігрової діяльності, підготовка до подальшого навчання грамоті, формування примітивних математичних уявлень, трудове виховання, фізичний розвиток і естетичне виховання.

При продуктивному засвоєнні навчальних програм у спеціалізованих класах внаслідок рішення шкільної медико-психолого-педагогічного консиліуму дитина переводиться в загальноосвітню школу відповідає його рівню клас.