СЕНСОМОТОРНА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕННЯ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Досвід багаторічної роботи з дітьми з особливими потребами (з порушеннями ЦНС, затримкою психічного розвитку, мовними вадами, розумовою відсталістю) показав, що вони зазнають неабияких труднощів у навчанні. Таких, за даними офіційної статистики, приблизно ЗО % серед молодших школярів, Причини цих труднощів пов’язані і із загальним недорозвитком, зниженням пізнавальної активності, повільним сприйняттям і переробкою сенсорної інформації, з особливостями пам'яті, недостатньою сформованістю розумових процесів, вадами мовного розвитку.

Більшість фахівців, які працюють із дітьми (медики, психологи, педагоги), відзнача­ють, що традиційні методи психолого-педагогічного впливу на учнів у багатьох випадках не приносять стійкого результату. Фахівці вважа­ють, що труднощі у навчанні, спілкуванні, адап­тації, різні варіанти дезадаптивної поведінки частіше трапляються у дітей із порушенням ран­нього, зокрема внутрішньоутробного розвитку (несприятливий перебіг вагітності, пологів, важкі захворювання немовляти до року). Звідси ло­гічно зробити висновок, що корекційний вплив слід перш за все спрямовувати не на  вищі пси­хічні функції, а на базальний сенсомоторний рівень, тобто на розвиток дефіцитарних функ­цій, немовби втрачених дитиною на етапах ран­нього онтогенезу. Професор Ю. Шевченко пише, що «позитивний регрес до більш ранніх рівнів функціонування включає психодинамічні про­цеси не тільки у плані катарсичноґо відреагування тих чи інших інфантильних конфліктів, але й додає, гармонізує дефіцитарний досвід ін­дивідуального та соціального функціонування». Тобто корекційний процес повинен бути націлений на рівні, які передують несформованим або порушеним.

Вам пропонується система занять із сенсомоторної корекції при порушеннях психічного розвитку в дітей мо­лодшого шкільного віку. Заняття будуються на основі «комплексної методики психомоторної ко­рекції».

Представлене планування роботи із сенсомо­торної корекції засноване на рухових методах із використанням

-          ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ

-          ВПРАВ НА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ АКТИВІЗАЦІЇ

-          ВПРАВ НА РЕГУЛЯЦІЮ МЯЗОВОГО ТОНУСУ, РОЗВИТОК КООРДИНОВАНИХ РУХІВ  ПАЛЬЦІВ І КИСТЕЙ РУК

-          ВПРАВ  ІЗ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ

-          ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНОЇ МОТОРИКИ, ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНИХ  ВЗАЄМОДІЙ, ВІДЧУТТЯ МЕЖІ СВОГО ТІЛА ТА ПОЛОЖЕННЯ У ПРОСТОРІ

-          ВПРАВ НА РОЗВИТОКТЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ

Система занять розрахована на 9 місяців. Періодичність — один раз на тиждень.

Перші три-чотири місяці — індивідуальні за­няття, надалі — групові.

Успішність і результативність корекційних  занять залежить від поєднання із самостійною роботою дітей удома.                                            

Вправи спрямовані на функціональну активізацію стовбурових та підкоркових утворень головного мозку, стабілізацію міжпівкульних  взаємодій, формування оптимального функціо­нального статусу передніх відділів мозку.

Цей комплекс є перспективним і в корекщйній   роботі з дітьми, які мають вади мовлення (дис­лалія, дизартрія, дисграфія, заїкання), гіперактивними, з патологічними характерними діями, тиками та гіперкінезами.

ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ

На початковому етапі роботи дихальні вправи здаються дітям одними з найскладніших, але  регулярне тренування робить глибоке і повільне  дихання природним,  регульованим на несвідо­мому рівні, що з часом призводить до збільшення об'єму легенів, покращує кровообіг, фізичний стан.

1. Лежачи на підлозі, дитина кладе руки  на живіт. Роблячи повільний, глибокий вдих,  надуває живіт, одночасно уявляючи, що в животі розправляється повітряна кулька. Затримує  дихання на 5 с. Робить повільний видих, живіт здувається. Затримує дихання на 5 с. Повторює 5—6 разів.

2. Вихідне положення — лежачи на  підлозі, ноги разом, руки вздовж тіла. Під час вдиху руки піднімають над головою, торкаючись підлоги; під час видиху повільно повертають у в. п. Одночасно з видихом дитина говорить: «Вни-и-з». Після осво­єння вправи промовляння відміняється.

3. «Зайчик у басейні». В. п. -  сидячій на під­лозі, упор руками ззаду. Підняти над підлогою прямі ноги, поперемінно рухати ними вгору-вниз. Ноги в колінах не згинати, робота — від стегна.

4. «Поличка». В. п. — сидячи на підлозі, доги прямі, руки витягнуті вперед перед грудьми. Лягти на спину — сісти, зберігаючи статичне по­ложення рук.

5. «Кишеньковий ніж». В. п. — сидячи, руки прямі, витягнуті перед грудьми. Зігнутися навпіл так, щоб торкнутися чолом колін, а кистями рук — підлоги біля ступнів ніг. Випростатися.

6. «Кобра». В. п. — лежачи на животі, руки зігнуті в ліктях, долонями спираються на підлогу. Випрямляючи руки, підняти тулуб, прогнутися, закидаючи голову назад.

7. «Човник». В. п. — лежачи на животі, руки і ноги витягнуті. Одночасно підняти над підлогою ноги, руки і плечовий пояс, голову відвести назад. Трохи протриматися на животі.

8. Дихання лише через одну (ліву, потім праву) ніздрю.

9. Сидячи з опущеними руками, дитина робить швидкий вдих, притягуючи руки до пахв. Потім, повільно видихаючи, опускає руки вздовж тіла.

10. Затримка дихання. Учень робить глибокий вдих і затримує дихання так довго, наскільки зможе.

Коли ці вправи засвоєно, ми ускладнюємо їх уведенням додаткових рухів (пальчикові вправи). Це щоденна й обов'язкова робота з дітьми ло­гопедичних груп та у класах для дітей із ЗПР, одночасно цікава і корисна. Тренуванню тонких рухів пальців рук можна відводити 1,5—2 хв. під час ранкової гімнастики або декілька хвилин на фронтальних заняттях (уроках).

Обов'язково пропонуємо це батькам.

Для підвищення інтересу до занять викори­стовуємо гру з рукавичками з різнокольоровими нігтиками «Чарівні долоньки». Починається вона з простих вправ: «Пальчику, де ти був?». Цей вид вправ — доторки великого пальця до кожного іншого пальця на руці — проводимо під різними назвами. Кожен «капітан» (великий палець) не­мовби вітається зі своєю командою. Поступово обидві руки одночасно виконують ці вправи.

Наступний етап — обидві «команди» (руки) ві­таються одна з одною почерговим доторкуванням парних пальців обох рук. Спочатку пальці вітаються, стоячи прямо, а потім — із нахилом. Парні пальці обох рук при доторках згинаються — це шанувальний уклін.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ АКТИВІЗАЦІЇ

1. «Ліпимо варенички» — самомасаж вуха, по­чергово кожне вухо розминаємо по краю.

2. «Змащуємо вуха пальцями» — рухи пальців знизу догори, потім навпаки.

3. Розтирання вуха долонями.

4.  Самомасаж бокових поверхонь пальців рук.

5. Розсунувши пальці, плесніть декілька разів у долоні так, щоб пальці рук торкнулися між собою.

6. Самомасаж голови. Пальці рук злегка зігнуті. Обидві руки рухаються від вух до маківки.

7. Притиснути руку долонею протилежної руки, масувати її, проводячи долонею від зап'ястка і назад, потім — від плеча до ліктя й назад. Те саме іншою рукою.

8. Загальний масаж ніг. До цього блоку вправ додаємо ходіння босими ногами по поверхні різної фактури.

РЕГУЛЯЦІЯ М'ЯЗОВОГО ТОНУСУ

Загальний принцип вправ — сильне напру­ження м'язів із подальшим їх розслабленням.

Користуюся системою вправ, розроблених І. Вигодською, Є. Пеллінгер, Л. Успенською:

1. «Кулачки» — стискання пальців у кулачок якомога міцніше до відчуття сильного напру­ження з почерговим розслабленням.

2.  «Олені» — піднімання над головою схре­щених рук із широко розставленими напруже­ними пальцями з поступовим опусканням і роз­слабленням рук.

3. Розслаблення м'язів ніг «Пружинки» — під­німання носочків з упором п'ят у підлогу з почер­говим розслабленням і опусканням ніг у в. п.

4. «Загораємо». В. п. —сидячи на стільці, руки підтримують стегно, ноги збоку. Поступовий підйом ніг і утримання їх висячому положенні у стані на­пруження з почерговим опусканням у в. п.

5.  «Штанга» — розслаблення м'язів рук, ніг і корпусу. Уявіть, що піднімаєте важку штангу з поступовим розслабленням і поверненням у в. п. (позу спокою).

6.  «Човник». В. п. — ноги розслаблені, руки зчеплені за спиною. Почергове напруження то од­нієї, то другої ноги з одночасним розслабленням другої.

РОЗВИТОК ОРАЛЬНОГО ПРАКСИСУ

Широко використовуємо різні логопедичні вправи. Стає у пригоді система занять І. Виготської : вправи «Хоботок», «Горішок», «Сердитий язик», «Гірка».

РОЗВИТОК  ЗАГАЛЬНОЇ  МОТОРИКИ, ФОРМУВАННЯ СЕНСОМОТОРНИХ ВЗАЄМОДІЙ, ВІДЧУТТЯ МЕЖ СВОГО ТІЛА ТА ЙОГО ПОЛОЖЕННЯ У ПРОСТОРІ

1. «Колобок» — із положення лежачи на спині підтягнути коліна до грудей, охопивши їх руками, голову підтягнути до колін і робити перекати по декілька разів спочатку в одну, потім в іншу сторону.

2. Малювання на дошці, аркуші паперу двома руками одночасно. Спочатку — прямі лівої, потім різні кола, трикутники, прямокутники.

3.  В. п. — сидячи на колінах, Руки лежать на колінах. Одна рука стискається в кулак, ве­ликий палець зовні. Розмикається. Стискається, великий палець ховається в кулаці. Розмикається. Друга рука при цьому, нерухома. Міняємо руки. Те ж саме двома руками разом. Потім зміщуємо фази рухів (одна рука стискається, друга одно­часно розмикається).

4.  В. п. — сидячи на колінах, руки лежать на колінах. Почергово кожною рукою виконуємо рухи: кулак— ребро —. долоня.

5. В. п. — лежачи на спині, ноги разом, прямі руки витягнуті над головою. Права рука і права нога згинаються, лікоть торкається коліна. По­вертаємось у в. п. Те саме повторюємо лівою рукою і лівою ногою. Потім вправа робиться відповідно лівою ногою і правою рукою та навпаки.

6. Із положення лежачи на животі зображуємо гусінь: руки зігнуті в ліктях, долоні впираються в підлогу на рівні плечей; випрямляючи руки, опускаємось на підлогу, потім згинаємо руки, під­німаємо таз і підтягуємо коліна до ліктів.

7. «Хробачок» — повзання на спині без допо­моги рук і ніг.

8.  «Слоненя»— дитина стає на чотири кін­цівки так, щоб вага була розподілена порівну між руками і ногами. Одночасні кроки правою стороною, потім лівою. На наступному етапі ноги йдуть паралельно, а руки, навхрест. Потім руки паралельно, ноги навхрест.

9. «Крок на місці» — дитина крокує на місці, високо піднімаючи коліна. Руки висять уздовж тіла.

10.  «Доріжка» — на землі проводять різні за формою лінії —це доріжки. Діти бігають по них, роблять повороти, зберігаючи при цьому рівно­вагу. Бігати треба, точно наступаючи на лінію. Довжина доріжки — не менше 3 метрів. Якщо завдання виконано правильно, дитина піднімає вгору прапорець.

РОЗВИТОК ПРОСТОРОВИХ УЯВЛЕНЬ

1. «Крапка, крапка». Дитині демонструють паличку завдовжки 30—40 см, яку кладуть на видноті. Посередині дошки ставлять крапку. Учні по черзі проставляють біля цієї крапки свої крапки на відстані, що дорівнює величині показаної їм палички; аби не забути, хто поставив крапку, поряд із нею можна ставити умовний знак чи першу букву імені.

2.  Ігри надворі. Діти виділяють відстані  у метрах або кроках до якогось предмета (дерево, стовп, кущ). Потім ідуть до нього, вимірюючи відстань кроками чи мотузкою. Виокремлюють того,  хто зумів точніше за всіх її визначити.

3. Графічні диктанти на аркушах у клітинку.

4. Копіювання фігур різної складності.

5. «Подорож містом». Після пригадування (де були, які назви мають ті чи інші установи міста,  вулиці, які є транспортні засоби) дітям пропонують скласти маршрут окремих частин, які най більш знайомі.

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ

Є діти з резидуально-органічними порушеннями нервової системи, в яких нерозвинена емоційна сфера. На запитання: «Який у тебе настрій?», «Що ти відчуваєш?», -такі діти відповідають: «Добре», «Погано», «Не знаю». Наведені нижче завдання допомагають  їм не лише урізноманітнити свої почуття і переживання, але й розвивають інтелектуальну сферу.

1. Дитині пропонують відповісти на запитання (перша серія):

— Коли буває цікаво?

— Коли людина дивується?

— Коли людина отримує задоволення?

— Коли буває соромно?

— Коли буває страшно?

— Коли людина сердиться?

— Коли буває радісно?

— Коли в людини горе?

2. Друга серія:

— Як ти гадаєш, чому дітям більше подоба­ються книжки з картинками?

— Що станеться з людиною, якщо вона по­бачить на березі груші?

— Що ти відчуваєш, коли отримуєш улюблену цукерку?

— Як ти вважаєш, чому дівчинка почервоніла, коли їй зробили зауваження?

— Що відчуває кішка, коли її наздоганяє со­бака?

— Що відчуває хлопчик, коли йому дарують «Денді»?

— Що відчує людина, коли у неї загубиться улюблений кіт (собака)?

Після колективного обговорення діти дають відповідь. Незалежно від того, чи правильна від­повідь, дорослий запитує: «Чому?», — і підводить до розуміння того, що всі людські емоції розподі­ляються на позитивні й негативні.

3. Дітям пропонують зобразити якусь тва­рину в описаному вище стані, потім за допо­могою поз, жестів, міміки передати різні емо­ційні стани людини так, щоб інші здогадалися, що це за стан.

РОЗВИТОК ТАКТИЛЬНОЇ ЧУТЛИВОСТІ І СКЛАДНИХ КООРДИНОВАНИХ РУХІВ ПАЛЬЦІВ ТА КИСТЕЙ РУК

1.  Розпізнавання предмета, наповнювача, букви, цифри навпомацки почергово правою і лівою рукою.

2.  Розпізнавання фігур, цифр, букв, що «на­писані» на правій і лівій руці.

3. Ліплення з пластиліну геометричних фігур, букв, цифр. Ускладнення: ліплення не лише дру­кованих, але й прописних букв. Потім — розпізна­вання виліплених букв із заплющеними очима.

4. «Ожилі значки» — дітям пропонують таб­личку із зображенням різних предметів (напри­клад: телефон, піднята вгору рука, паркан). Треба «оживити значки» так, щоб відчути їх пальцями («Я бачу і відчуваю...»).

5. Гра «Палички».

Матеріали: набір паличок (до 10), однакових завтовшки (до 5 мм) та завдовжки (10—15 см), розсипають на столі. Дитина по черзі вибирає їх так, щоб не зрушити з місця ті, що лежать поряд.

При порушенні правил — виходять із гри. Умова: взяти якомога більше паличок